Намічені нові, надзвичайні заходи з п’ятнадцятивідсоткового оподаткування при продажі та купівлі валюти, пропоновані Національним Банком України, які буквально розкололи український парламент, викликали справжній радісний ажіотаж серед тих, хто зовсім зажурився і вирішив перекваліфікуватися, валютних міняйл. Особливо у прикордонних областях. У Львові, Ужгороді, Луцьку, Івано-Франківську, Чернігові та Сумах міняйли вже опрацьовують схеми для перекачування за кордон, у пошуках вигідного обмінного курсу, багатомільярдних валютних «заначок», які нині приховуються українськими громадянами у різних потаємних місцях. За різними підрахунками, мова йде про багато мільярдів доларів, відкладених на чорний день і для справи.
Для вітчизняних міняйл справа знайома ще з крутих дев’яностих, на які варто озирнутися, щоб сьогодні винести деякі уроки. Тоді, близько двадцяти років тому, після скасування драконівських «валютних законів», за кордон, крізь діряві кордони, пішли багато мільярдів безконтрольно куплених доларів, які б дуже знадобилися для розвитку української економіки. Не можна сказати, що вже тоді не вживалися адміністративні заходи, покликані відрегулювати цей валютний потік.
Ще як вживалися. Не гидуючи різноманітними страшилками, на зразок трьох років в’язниці, якими і зараз погрожують розробники нових заходів щодо оподаткування валютних операцій. Але толку було – що воду носити дуршлагом. Мільярди доларів, без жодного обліку і контролю, підкоряючись лише законам ринкової економіки, вільно блукали по різні боки кордонів, які перетинали досить вільно, повз українських митників, які тоді вже прославилися особливою «пильністю». Не відставала і міліція, яка організувала ціле полювання за міняйлами, в яких просто віднімали доларову готівку, що невідомо куди поділася. Міліція збагачувалася, а держава від цього потоку валюти, що ввозиться і вивозиться як доход, бачила лише велику дулю.
Доблесні правоохоронці під різними приводами, зокрема пошуком фальшивої валюти, просто грабували людей. Банди працівників міліції, показуючи справжні посвідчення, вивертали у людей кишені, забираючи валюту, залякуючи як своїх, так і іноземних громадян розправою та покаранням. Такі банди діяли, наприклад, у Львові. Начебто їх намагалося ловити СБУ, але потім усе затихло.
І ніхто не дає гарантії, що у разі нового посилення «валютних законів» ситуація не повториться знову. Адже, по суті, мало що змінилося. Митники, як і раніше, будують «палаці щастя», офіційно отримуючи дві чи три тисячі гривень на місяць. На цю суму пропонується прожити молодому «оперу», лейтенанту міліції, на утриманні якого ще й дружина з маленькою дитиною.
Чи можете ви собі уявити, щоб ці люди законослухняно здавали «напрацьовані» у громадян тисячі доларів у державну скарбницю? Я – ні. За умови, що буханка хліба коштує п’ять гривень, ніякий «Залізний Фелікс» не встоїть перед спокусами чергового Корейка. Адже примудрився цей літературний персонаж зібрати цілий валютний статок під носом у всюдисущого ГПУ. Досвід показує, що валюта, яка перебуває в обороті, в разі відновлення полювання за валютниками, просто йтиме в якісь одній їй відомі щілини. Повторитися ситуація дуршлага. То навіщо город городити?
Цілком припускаю, що в країні туго і з золотовалютним резервом, і з коштами взагалі. Зрозуміло, що держава має багато зобов’язань: виплачувати пенсії та зарплату бюджетникам, компенсувати численні пільги малозабезпеченим. І тому, швидше за все, автори проекту нового оподаткування валютних операцій мають найсправедливіші і найдобріші наміри, які не можна не поділяти. Однак відомо, що добрими намірами вимощено шлях до пекла. І хіба вони є приводом, щоб фактично повертати горезвісні драконівські «валютні закони», знову збагачуючи всю адміністративну та кримінальну рать.
Знайомий львівський валютний міняйло Зеник сьогодні вже побував на своєму раніше постійному робочому місці біля Львівського вокзалу, де він разом із десятками колег у дев’яностих непогано «піднявся» на нелегальному обміні валюти. Сьогодні він трудиться, не покладаючи рук: переговорив зі знайомими працівниками міліції, відновив вікно на кордоні, поділив зони впливу з колегами. Словом, очікує лише на прийняття нових законів. І, повірте, справа в нього піде.
Економічна практика сучасної України вже неодноразово доводила, що боротися з нелегальним обміном валюти, як і з Інтернетом, використовуючи адміністративні заходи в умовах демократії, просто неможливо. Та й це не має сенсу. У разі адміністративного натиску новини, що отримуються по Інтернету, відразу замінюють найдикіші плітки, а офіційний обмін валюти змінюється дикою валютною фарцовкою. В останньому випадку завжди існує небезпека появи ще одного професійного свята працівника ще однієї масової професії – Дня Міняйла.
Залишити відповідь